Народилася Iрина Петрiвна 22 квiтня 1929 р. в Moсквi в дворянськiй сiм’ї, сiм’ї вiдомих науковцiв. Пiсля закiнчення iсторичного факультету МДУ iм. М.В. Ломоносова, все її життя було пов'язане з дослiдженням слов’янських та пiзнiше давньоруських пам'яток на території України.

 

Багато poків Iрина Петрiвна була начальником Слов'янської (пізніше Прикарпатської) археологiчної експедицiт Iнституту археологii АН СРСР, силами якої дослiдженi численні слов'янськi та давньоруськi пам'ятки на теренах Житомирської, Чернiвецької, Івано-Франкiвської, Тернопiльської та Львiвської областей.

 

Добре відомо, якими бідними на речі є слов'янські пам'ятки. Вбогість повсякденного побуту давніх слов'ян (з нашої точки зору) Ірина Петрівна пояснювала просто і абсолютно впевнено: «значить, у них було багате духовне життя». Єдине, чого було багато, це кераміки. Необхідно було розібратися в масі сірого, на перший погляд непідйомного та неінформативного матеріалу. Ірина Петрівна дійшла висновку про неминучість відновлення повних форм розбитих та розкиданих на поселеннях посудин. Ретельні вимірювання посудин показали, що пропорції горщика та градус відхилу вінець – величини показові та їх можна покласти в основу типології. Робота завершилась створенням чіткої типології, що дало можливість довести поділ ранньослов'янської культури типу Корчак на два хронологічних періоди: VI-VII та VIII-IX ст. До цього, подібне не вдавалося зробити нікому з дослідників. Використання пропорцій посудин як основну їх характеристику стало відкриттям Ірини Петрівни Русанової. Результатом копiткої працi стали фундаментальнi роботи «Курганы полян ХІ-ХII вв.»; «Славянские древности между Днепром и Бугом».; «Славянские древности VI-VII вв. (культура Пражского типа)», якi ще багато poків будуть настiльними книгами майбутнiх вчених-славiстiв.

 

Окремо слiд зупинитися на l974 роцi, з якого саме й розпочалася творча спiвпраця з однодумцем, спiвавтором i просто близькою для Iрини Петрiвни людиною — Борисом Онисимовичем Тимощуком. Це був чудовий дует вченого-ерудита, енциклопедиста з вченим надзвичайної наукової iнтуїцiї, прекрасного розвiдника археологiчних пам'яток, вчителем i порадником багатьох украiнських вчених. Їхня спiвпраця на теренах Буковини вилилась у наукову роботу «Кодын — славянские поселения V-VIІІ вв. на р. Прут», яка стала узагальненим результатом дослiджень слов'янських пам'яток мiж Днiстром i Карпатами.

 

Останній етап життя Ірини Петрівни був повністю пов'язаний з роботою Прикарпатської експедиції (1982-1989) і далі, до останніх днів життя, з вивченням та вирішенням безлічі проблем, які постали перед нею після відкриття матеріалів унікальних пам'яток – слов’янських городищ-святилищ IX-XIII ст. Тотальні дослідження берегів Збруча завершилися відкриттям розташованих на високих пагорбах трьох городищ-святилищ. На двох із них було проведено значні розкопки. Результати були приголомшливими. На городищі Богит було локалізовано місце Збручського ідола: яма в центрі круглого майданчика-капища, форма та розміри якої збігалися з основою ідола. Встановлено і датування цієї унікальної пам'ятки. Цілком усвідомлюючи важливість свого відкриття та необхідність якнайшвидше донести його до широкої археологічної аудиторії, автори поспішили зробити його загальнодоступним, постійно публікуючи відомості про ще не закінчені польові роботи, щорічно вводячи все нові дані в широкий науковий обіг. В 1993 р. вийшла з друку спільна з Б.О. Тимощуком монографія «Языческие святилища древних славян». Окрім пам’яток на Збручі, Прикарпатською археологічною експедицією у 1984 р. були проведені дослідження в Теребовлі та Семенові (Зеленчому), за результами яких вдалось обґрунтувати локалізацію столиці Теребовлянського князівства в м. Теребовлі на Замковій Горі.

 

Не стало Ірини Петрівної Русанової 22 жовтня 1998 р, в наслідок важкої хвороби. Все довге i плiдне життя Iрини Петрiвни було присвячене до останку однiй мeті — дослiдженні далекого минулого слов’ян, їx матерiальної та духовної культури. Її внесок у вивчення давнього минулого нашого краю заслуговує сьогодні на згадку.