19 жовтня виповнюється 109 років із дня народження українського вченого, історика та археолога — Ігоря Кириловича Свєшнікова. Дослідницька спадщина науковця містить численні досліди на території Західної України, зокрема і ті, що здійснювались на Тернопільщині.

Ігор Кирилович Свєшніков народився 19 жовтня 1915 р. у м. Київ, де через події Першої світової війни в евакуації знаходились його батьки – Кирило Свєшніков та Надія Радченко. По батьку Ігор Свєшніков – родовитий російський дворянин. Його прадід, Лев Павлович Свєшніков, родом із дворян Смоленської губернії, присвятив своє життя флотові й у 37 років став контр-адміралом, володів землями у Смоленській, Нижегородській, Волинській губерніях. Батько Ігоря Кириловича після закінчення юридичного факультету Київського університету у 1918 р. служив добровольцем у військах гетьмана Павла Скоропадського, за що був розстріляним більшовицькою ЧК у 1920 р. Мати, рятуючись від громадянської війни, разом з двома дітьми була змушена тікати до родового маєтку Свєшнікових на Волині (у той час територія Польщі). Таким чином, з 1921 р. сім’я мешкала у своєму маєтку в с. Хотин Дубенського повіту Волинського воєводства (сучасний Дубенський район Рівненської області), де Ігор провів дитячі роки.

У 1930–1935 рр. він навчався у польськомовній Дубенській дepжaвній гімназії, після завершення якої вступив на юридичний факультет Львівського університету. Незабаром, захопившись лекціями і літературою з археології, одночасно став студентом гуманітарного факультету, зі спеціалізацією з археології. У 1939 р. перервав навчання і працював учителем неповної середньої школи с. Хотина. Саме тоді, отримавши кваліфікаційний документ на археологічні роботи від Польської Академії умінь, розпочав перші власні розкопки.

У 1945–1959 рр. І. Свєшніков очолював відділ історії первісного суспільства Львівського історичного музею та, за можливості, продовжував археологічні дослідження. У 1958 р. в Інcтитyтi apxeoлoгiї AH СPCP захистив кандидатську дисертацію нa тeмy «Пaм’ятки плeмeн бpoнзoвoї дoби Пpикapпaття i Зaxiднoгo Пoдiлля».

Перші його розкопки на Тернопільщині відбулись у 1952 р., де археолог розкопав поселення ранньоскіфського часу у с. Сухостав поблизу Копичинець. Попередньо ним були здійснені розвідкові шурфування на поселенні в урочищі Звіринець, де було встановлено, що культурний шар слабо насичений культурними залишками. Тому було вирішено розпочати розкопки нового поселення в урочищі Говдри. На цьому поселенні було виявлено декілька житлових споруд (землянок) та декілька господарських ям. Було встановлено, що поселення в урочищі Говдри було заселене двічі у ранньоскіфський час.

Про свій наступний досвід досліджень на теренах Тернопільської області вчений писав так:

«У 1956 р. Тернопільська археологічна експедиція під моїм керівництвом з участю Власової і членів археологічного гуртка Львівської дитячої туристичної станції провела розвідкові обстеження ряду археологічних пам’яток в басейні р. Серет на відтинку між Теребовлею і с. Більче-Золоте Борщівського району. Було оглянуто замок у Теребовлі, сусідні села Семенів і Зеленче, околиці Більча-Золотого та відому підземну печеру Вертеба у цьому селі. Наслідки експедиції послужили основою для висловленого потім у науковій літературі припущення про місцезнаходження літописного давньоруського міста Теребовль на території с. Зеленча та інтерпретації поселення трипільської культури у Вертебі як сховища ранньоземлеробських трипільських племен, що використовувалось під час нападу на них войовничих скотарських племен так званої культури шнурової кераміки.

Обстеження печери Вертеби ми провели з допомогою місцевого вчителя-краєзнавця П. Д. Техтилова, який протягом довгого часу вивчав цю печеру і на стінах її підземного лабіринту ставив свої знаки, що допомагали йому орієнтуватись у напрямку маршруту. В час нашого приїзду Техтилов був начальником піонерського табору у школі; він повів нас і весь табір на підземну екскурсію. Ми провели невеликі розкопки біля одного з трипільських вогнищ і вирішили вертатись. Але виявилось, що знайти вихід серед численних коридорів і проходів неможливо, а Техтилов пояснював, що, крім його знаків, на стінах хтось іще наставив свої. Години минали, а ми з усім піонерським табором блукали під землею, поки нарешті випадково не натрапили на вихід».

Цього ж польового сезону, експедиція здійснила польові роботи на городищі поблизу с. Федорівка Чортківського району. Було встановлено, що горидище використовувалось тричі – в трипільський час, в ранньому залізному віці та в давньоруський час.

Нова сторінка у діяльності І. Свєшнікова рoзпoчaлaся 20 вересня 1959 р., коли вiн пepeйшов нa poбoтy до вiддiлу apxeoлoгiї ІСН АН УРСР, де у 1959–1994 рр. працював на посадах молодшого, старшого і провідного наукового співробітника. Там минула основна і найбільш плідна частина його наукового життя. У 1961–1967 рр. учений за сумісництвом працював старшим викладачем кафедри історії стародавнього світу та середніх віків Львівського університету.

Нові дослідження на Тернопільщині під керівництвом І. Свєшнікова відбулись у 1967 році. Тоді ним була розкопана кам’яна гробниця культури кулястих амфор біля с. Хартонівці та поселення в урочищі Гончариха в Мельниці-Подільській (обидва Чортківського району). У гробниці було виявлено 5 поховань із супровідним інвентарем, а на поселенні зафіксовано матеріали трипільської, голіградської, черняхівської та давньоруської культур.

Окрім стаціонарних розкопок загонами під керівництвом І. Свєшнікова було здійснено чимало розвідкових робіт по виявленню нових пам’яток археології на території області.

Багаторічні розкопки пам’яток різних хронологічних періодів проводились Ігорем Кириловичем паралельно з дослідженням поля Берестецької битви 1651 р., що увійшла в історію України як трагічна подія Національно-визвольної війни 1648–1658 рр. Роботи археологічних експедицій Рівненського краєзнавчого музею, а потім Державного (з 2008 – Національного) історико-меморіального заповідника «Поле Берестецької битви» під керівництвом І. К. Свєшнікова з 1970 до 1994 рр. були першою в Україні блискучою практикою дослідити археологічними методами територію масштабної середньовічної битви.

За результатами цих досліджень вчений написав монографію «Битва під Берестечком 1651 р.», яку можна назвати «апогеєм» його творчості. У цій роботі одна з наймасштабніших битв періоду Визвольної війни отримала, мабуть, своє найповніше монографічне опрацювання у тогочасній українській історіографії: як джерелознавче, так і археологічне.

Книга містить чотири розділи, з яких перших два становлять її історичну частину. У них дослідник подав огляд опублікованих та письмових джерел, характеристику історіографії битви та пояснення подій Берестецької битви на основі аналізу джерел з погляду власних наукових концепцій. Два останніх розділи праці можна вважати археологічними, оскільки у них автор описав особливості археологічних досліджень місця битви, на основі яких можна відтворити події 28 червня – 10 липня 1651 р. та локалізувати на полі бою український, польський, татарський табори, козацькі переправи. Також подано характеристику, детальний опис та інтерпретацію особистих речей козаків та селян, холодної вогнепальної зброї, побутових речей, ремісничих знарядь, взуття – усього роздобутого у процесі розкопок матеріалу, який дослідник фактично вперше ввів у науковий обіг.

31 липня 1995 р. Ігор Кирилович розпочинає археологічні розкопки на території Дубенського Замку XV–XVIII ст., який входить до комплексу Державного історико-культурного заповідника міста Дубна. Мета експедиції – встановити місцезнаходження давньоруського міста Дубен, яке згадується у літописах під 1100 роком. На початку серпня на досліджуваному об’єкті були виявлені фрагменти кружальної кераміки Х-першої половини ХІ, першої половини ХІІ та другої половини ХІІІ ст., що відповідало хронологічним рамкам існування літописного Дубена. А потім сталася трагедія. В ніч з 19 на 20 серпня 1995 р. Ігор Кирилович раптово помирає від серцевого нападу. Помер, як воїн на бойовому посту, не доживши двох місяців до свого восьмидесятиліття.

Ігор Кирилович Свєшніков залишив пам’ять про себе не тільки як людина, але й як подвижник своєю невтомною науковою і науково-просвітницькою працею.

** Допис написано за метріалами наукових публікацій:

Нікольченко Ю. Вчений божою милістю (До 100-річчя від дня народження І.К. Свєшнікова). Наукові записки Рівненського обласного краєзнавчого музею. №13. Рівне, 2015. С. 5-11.

Свєшніков І. К. Поселення ранньоскіфського часу біля с. Сухостав Тернопільської області // Археологія. – Київ, 1957. – т. ХІ. – С. 106–114.

Свєшніков І. Спогади музейного працівника. Наукові записки Рівненського обласного краєзнавчого музею. №13. Рівне, 2015. С. 92-129.

Свешников И. Отчет о работе Тернопольской археологической експедиции Львовского государственного исторического музея в 1956 г. 20 с.

Свешников И. Звіт з роботи Західно-подільської археологічної експедиції в 1967 р. Львів, 1968.