У пізньоримський час (ІІІ-V ст. н.е.) пам’ятки своєї матеріальної культури на Тернопільщині залишили носії декількох археологічних культур. В основному це культури – черняхівська, вельбарська та пшеворська. Маємо на меті сьогодні розповісти про один із аспектів їхнього життя, а саме використання скляного посуду у своєму житті на прикладі знахідок з Тернопільської області. Далі подаємо перелік виявлених посудин зі скла на території Тернопільщини.

Одну із перших знахідок скляного посуду на Тернопільщині фіксує Володимир Деметрикевич в кінці ХІХ ст., у курганному похованні з кам’яними плитами в с. Глещава, що на Теребовлянщині. Поховальний інвентар складався із скляної чарки (?) і двох крем’яних виробів, на думку дослідника поховання могло бути пограбованим, проте датує він його все ж ІІІ-V ст. н.е. Таке датування є дискусійним, оскільки чітких хроноіндикаторів, що б вказували саме на цей період немає.

В 1936 році поблизу села Рудка, Кременецького району O. Цинкаловським було досліджене багате чоловіче поховання, яке відноситься до когорти «князівських». Серед 17 різноманітних речей, що супроводжували покійного, у бронзовому казанку знаходилась скляна чаша, котра на основі аналогії датується останньою чвертю III — першою чвертю IV ст. Матеріали були вперше опубліковані німецьким археологом Е. Петерсоном під назвою «Багате гепідське поховання на Волині» у щорічнику «Gothiskandzа». Дана знахідка посудини зі скла є поки єдиною зафіксованою на Тернопільщині, що відноситься до вельбарської культури.

Більшу частину скляного посуду цього періоду було виявлено на пам’ятках черняхівської культури. Одна з посудин походить з селища Більче-Золоте на Борщівщині, була виявлена випадково і, нажаль, ширший її контекст не відомий. Проте, кубок є науково зафіксованим та може датуватись на основі аналогій ІІІ ст. Із Борщева відома, ще одна скляна посудина-миска (?) археологічний контекст якої відсутній. Вперше дані про знахідку подає Маркіян Смішко і датує ії пізньоримським періодом.

Група посудин про які йтиметься далі, були виявлені в ході планових польових досліджень і є ретельно зафіксованими. У 1972 році В. Воляником досліджено дев’ять поховань на могильнику черняхівської поблизу с. Бережанка, Лановецького району. Із поховання №5, як відзначав археолог, багатого на поховальний інвентар, походить скляна чаша яка знаходилась в середині керамічної вази. Датуватись чаша може, попередньо, першою половиною IV ст. На могильнику у с. Романівка, Тернопільського району, експедицією під керівництвом І. Ґерети було виявлено скляний кубок. Поховання із якого він походить, має першу нумерацію, було поруйноване сучасними земляними роботами. У ньому окрім посудини зі скла знайдено керамічні – вазу, миску і 5 горщиків. Датується цей кубок другою половиною IV ст. Ще один могильник черняхівської культури, що досліджувався І. Ґеретою знаходиться с. Біла Тернопільського району. Там у похованні 3 виявлено фрагмент скляної чаші (?), який, вірогідно, датується першою половиною IV ст. Із могильника Чернелів-Руський, поблизу Тернополя, походить 3 археологічно цілих скляних посудини та ще декілька їх уламків. У дитячому похованні під номером 96 виявлену скляну чашу, яка знаходилась у мисці в північній частині поховання. На основі аналогій, датувати цю посудину можна широко —  другою половиною III ст. — першою половиною IV ст. В похованні 265, що вважається «князівським», окрім усієї великої кількості супроводжуючого інвентаря, знаходився скляний кубок на кільцевому піддоні. Датується він ІІІ ст. У похованні 310, виявлено роздушену скляну чашу, яку вдалась реконструювати. Датувати цю посудину можна четвертою чвертю IV ст. — початком V ст.  

Загальна кількість знахідок скляного посуду, цього періоду, близиться до двох десятків. Відтак, можна констатувати, що використання посуду зі скла є радше виключенням, а ніж правилом. Проте, якщо порівняти використання скла на теренах Тернопільщини у попередню епоху (І-ІІ ст. н.е.) чи навіть після неї (V-VII ст.) то все вказуватиме на те, що у ІІІ-V ст. відбувся певний різкий стрибок у використанні населенням скла у свої потребах. Та щоб розуміти ті чи інші моменти, що визначали побутування скляного посуду у тодішніх суспільств на території України, варто зануритись у контекст тієї епохи.

Провідні дослідники вважають, що обробка скла є характерною рисою цивілізації. В ІІІ-V ст. більшість осередків виробництва та переробки скла знаходились на території Римської імперії, майже у всіх її тогочасних провінціях. З винайденням технології видування скляних виробів за допомогою склодувної трубки на рубежі ер, що спростило його виготовлення, скляний посуд перестає бути виключною рисою вищих верств тогочасного населення імперії. Проте, поширення склопереробки за межі провінцій не відбулось, відтак імперія довгий час утримувала монополію, що базувалась на трьох підвалинах – наявності сировинної бази, володіння технологією, тобто наявності фахівців та наявності ринків збуту готової продукції. Але на сьогодні відомо про як мінімум одне із виключень із цього правила. Ідеться про поселення черняхівської Комарів на Чернівеччині, де знайдено чимало слідів обробки скла, що вказує на наявність там спеціалізованої майстерні.

Для носіїв названих із початку археологічних культур, здебільшого германців за походженням, вишуканий скляний посуд асоціювався з престижним споживанням, підкреслював наслідування ними «цивілізованого способу життя» та «останньої моди». Відтак скляні вироби були у широкому попиті для них, хоч водночас й дороговартісними. Шляхи надходження до них цих виробів різні – від торгового обміну чи отримання в дар або відкуп до отримання їх як військової здобичі.

Прижиттєво скляний посуд використовувався з утилітарною метою. Наведений перелік знахідок, відображає, що основна маса виявлених скляних посудин походить з поховань. Скляний посуд у варварських суспільств був частиною ритуального сервізу, через те що напоям відводилась особлива роль. Наявність ритуального сервізу свідчить про належність померлого до племінної еліти, яка мала привілей приймати участь у бенкетах як у житті, так і в потойбічному світі. Ритуальний сервіз про який ідеться, повинен був складатися із глеків та посудин для пиття, або міг уособлюватись лише посудиною для напоїв (кубком чи чашею) або глеком. Такий сервіз відомий із князівських поховань у Рудці і Чернелеві Руському, у 5 похованні зі скляною чашею на Бережанському могильнику, першому похованні  могильника Романівка.

Випадок коли увесь супроводжуючий небіжчика інвентар обмежувався лише скляною посудиною, зафіксований у похованні 410 Чернелева-Руського. Такий випадок може пояснюватись регресом попередньої традиції, проте, ще не повним її занепадом. За однією з дослідницьких версій, наявність обмеженого інвентарю тільки глечиком чи кубком, може також вказувати на обмежений соціальний статус похованого, а саме його прижиттєву роль як прислуги (?).

У попередньо згаданих випадках ішлось про дорослих осіб, то поховання 96 у Чернелеві-Руському є дитячим. Наявність у ньому скляної посудини не є свідченням пристрасті дитини до вина при житті, а радше говорить про її аристократичне походження і її праві в загробному світі зайняти своє місце в колі своїх бенкетуючих предків.

Відтак можемо сміливо припускати, що посуд зі скла був одним із маркерів соціального статусу небіжчиків. Прижиттєво скляний посуд був прерогативою осіб із високим соціальним статусом, якими використовувався для бенкетів з рівними собі.

Старший науковий співробітник

відділу охорони та наукових досліджень пам'яток археології — 

Тарас Якимчук

Список використаних джерел та літератури:

1. Археологи Академії – про перших склоробів на території сучасної України. URL: https://www.nas.gov.ua/UA/Messages/news/Pages/View.aspx?MessageID=3435 (дата звернення 12.12.2023).

2. Воляник В. К. Могильник черняхівської культури у верхів’ях ріки Горинь. Археологія. 1974. № 13. С. 65-79.

3. Ґерета І.П. Чернелево-Руський могильник. OUIM. / упор. В.С. Тиліщак. Київ; Тернопіль: “Терно-граф”. 2013. №3. 284 с., 176 рис.

4. Комарів – склоробний центр європейського Барбарикуму. URL: https://www.komariv.in.ua/history/ (дата звернення 12.12.2023).

5. Кропоткин В.В. Римские импортные изделия в Восточной Европе (ІІ в. до н. э.— V в. н. э.). Москва: Наука, 1970. 267 с.

6. Кухаренко Ю.В. Могильник Брест-Тришин. М.: Наука, 1980. 125 с.

7. Магомедов Б.В. Черняховская культура. Проблема этноса. Lublin: Wyd-wo Uniwersytetu Marii Curie-Skłodowskiej, 2001. 290 с.

8. Петраускас О.В. Скляні посудини типу Еггерс 230 в черняхівській культурі: хронологічний аспект. Черняхівська культура: до 85-річчя від дня народження І.С. Винокура. OUIM. Київ. 2016. №5. C. 89—107.

9. Петраускас, О.В. Час появи та деякі особливості розвитку трупопокладень із західною орієнтацією в черняхівській культурі (за даними могильників України). Ostrogotica. Харьков. 2009. С. 186-215.

10. Сміленко А.Т. Про деякі датуючі речі в культурі полів поховань. Археологія. Київ: Видавництво академії наук Української РСР. 1952. Т. 6. С. 51—74.

11. Сохацький М.П. Археологічний комплекс Більче-Золотого. Літопис Борщівщини. Борщів: МП “Чумацький шлях”. 1993. №2. С. 4—7.

12. Щепаченко В.І. Скляні чаші з оплавленим краєм вінець у черняхівській культурі: проблема походження. Археологія. 2023. №2. с. 98—136.

13. Bierbrauer V. Ostgermanische Оberschichtgräber der römischen Kaiserzeit und des frühen Mittelalters. 1989. AB. T. VIII. S. 38–106.

14. Demetrykiewicz W. Poszukiwania archeologiczne w powiecie trembowelskim. MAAE. Kraków, 1900. № I V. S. 93—125.

15. Kozłowski L. Zarys pradziejów Polski Południowo-Wschodniej z XXVIII tablicami i 9 rys. w tekście. Lwow: Związek Polskich Towarzystw Naukowych. 1939. 104 s.

16. Petrauskas, O. V. Übergang von der Stufe C2 zu C3 in der Černjachіv-Kultur (auf dem Beispiel der Glasschalen mit Ringboden). Ephemeris Napocensis, 27. 2017. S. 123-154.

17. Smiszko M. Stan i potrzeby badan nad okresem cesarstwa rzymskiego w poludniowo-wshodniej Polsce. WA, ta XIV. Warszawa, 1936.