Тернопільщина — край багатий на старожитності різних епох та періодів, що мають свою самобутню історію та важливе значення для науки.

 

      Розпочинаємо серію дописів про цікаві та важливі археологічні відкриття, що були зроблені на теренах нашої області. Сьогодні до вашої уваги знахідка вотиву (символ жертви божеству) римського часу у формі руки із села Мишків, колишнього Заліщицького району.

 

     Бронзова «рука» була виявлена в липні 1862 року селянином, що копав яму для господарських потреб. Знахідка була викуплена одразу ж місцевим краєзнавцем Томашем Рибіцьким та згодом описана ним же (Рис 1). На музейне зберігання рука була передана спочатку до національного інституту Осолінських у Львові, пізніше згадується вона у колекціях музею Любомирських, а на даний момент зберігається у Львівському історичному музеї.

 

      Трішки про характеристику самої знахідки. Вона являє собою кисть правої руки з частиною передпліччя, на вигляд як людська долоня з граційно випростаними пальцями (Рис. 2). Вказівний і великі пальці делікатно тримають невеличку кулю, на якій збереглося дві стопи від фігурки, яка первісно на ній стояла. Статуетка, мабуть, представляла богиню Вікторію, котру давні римляни зазвичай поміщали на військових знаках. Рука в середині пустотіла, має отвір для насаджування на дерев’яне древко. Внизу зовнішньої частини передпліччя присутній отвір для фіксації. Її висота 13 см, діаметр отвору 4,5 см. Знизу, на внутрішній частині передпліччя, зберігся виразний п’ятирядковий напис у формі скорочень: «IOM/DOLICENO/GAIVS OPTIO/CHI HSPVx/VSLM». Найбільш прийнятним у наукових колах є переклад Є. Бормана від 1904 року: «Юпітерові найкращому найбільшому / доліхенському / Гай помічник центуріона / когорти І іспанців тисячної / склав урочисту присягу охоче за послугу». Вигравіруваний напис дозволяє ствердити, що це була пожертва, яку склав Юпітерові Доліхенові помічник центуріона І тисячної когорти іспанців.

 

    Питання, яке найбільше турбувало усіх, хто брався за вивчення знахідки, стосувалось її призначення. Одна з аналогій даній знахідці походить із південного-заходу Румунії, краю Олтенія із місця, де знаходився римський військовий табір (Рис. 4). Схожість цих двох пам’яток наштовхнула окремих дослідників на думку, що вони могли бути виготовлені з однієї ливарної форми. Мишківську пам’ятку вони вважали пожертвою помічника центуріона Гая, принесену Юпітерові Доліхенові (Доліхен – бог воїнів) в його святилищі на території римського укріплення Орхею-Бістріцей в провінції Дакія (у цій провінції був широко розвинутий культ Юпітера Доліхена) на території сучасної Румунії, де вона мала постійно залишатися. Хоч більшість дослідників припускають вотивний характер руки з Мишкова, проте форма знахідки (зокрема отвір для насаджування на древко) може свідчити й про використання її як навершя римського військового штандарту.

 

     Ще однією важливою проблемою, що пов’язана з мишківським вотивом, є проблема його походження. Територія, на якій була знайдена знахідка, не підпадала під безпосередній вплив Римської імперії, відтак не могла потрапити сюди простим природнім шляхом. В науці існує дві основних гіпотези щодо потрапляння вотиву Юпітеру Доліхену на Західне Поділля. Перша гіпотеза пов’язана із припущенням про перебування тут римських вексиляцій – військових кінних допоміжних загонів особливого призначення. Одним із аргументів, щодо цієї гіпотези є виявлена у цьому ж селі прямокутна цегла. Ця цегла мала напис «COH.x.MIL.MAVR», що вказує на її стосунок до римських військових формувань. Як відзначають прихильники цієї гіпотези, така цегла навряд чи могла бути привізною, а швидше всього виготовлялась (згідно напису) цією когортою безпосередньо тут на місці, для власних потреб. Інша гіпотеза говорить про те, що «рука» була імпортована як воєнний трофей. Дослідники датують вотив другою половиною ІІ – 40-ми рр. ІІІ ст. н.е. Вони висувають два можливі варіанти нападу на римський військовий табір в Орхею-Бістріцей: 1) під час навали племен костобоків на Дакію у 167 р. н. е. або ж в ході якогось іншого походу в період Маркоманських війн (приблизно 166-80 рр. н.е.); 2) у результаті набігів місцевого варварського населення на Дакію в кін. ІІ – 40-х рр. ІІІ ст. н. е.

 

    Таким чином, історія цієї знахідки є одним із прикладів встановлення майже детективної “історії подій”, оскільки вимагає відповіді на проблему свого походження, зокрема як потрапила за межі свого звичного середовища і як дісталася місця виявлення. Між цим, приклад руки з Мишкова демонструє, як на прикладі випадкової знахідки ми можемо з’ясовувати невідомі сторінки історії нашого краю перших століть нашої ери.